Постановка проблеми. Глобалізація світового простору посилила міграційні процеси як в Україні, так і в усьому світі. Зворотним боком інтенсифікацій міграційних процесів стає психологічна напруга між титульною нацією та національними меншинами. Так, уже починаючи з 1991 року спостерігається зростання населення великих міст України, у той час, як загальна кількість населення України зменшується. Збільшення кількості населення в містах зумовлено перш за все внутрішньою міграцією у країні та міграцією з країн колишнього Радянського Союзу, разом з тим посилився й потік мігрантів з Азії та Африки. Україна стала транзитним шляхом до кращого життя між Сходом та Західною Європою. За даними Державного комітету у справах національностей та релігій вже у 2001 році в Україні постійно проживало 168 тис. громадян інших країн, близько 83 тисяч осіб без громадянства, 40 тис. осіб, які не вказали громадянства. Посилення напруги міжетнічної взаємодії, що фіксується в усьому світі, стає потенційно небезпечними і для України.
Одночасно з процесами глобалізації, все важливішими для людства стають культурні та індивідуальні особливості. Індивід, як носій етнопсихологічного характеру, водночас намагається зберегти свою унікальність та знайомий, безпечний, «свій» власний світ, проводячи суспільні межі, відокремлюючи себе від інших людей і таким чином здобуває соціально-психологічні риси, які потребують професійного аналізу і впливу. «Чужий», «інший» викликає як зацікавленість, так і страх. Однак найчастіше у відношенні до «іншості» переважає нерозуміння, незнання особливостей «іншості», обережність, страх що формує негативні упередження, стереотипи та дискримінаційні тенденції, які є складовими ксенофобії.
Властива більшості населення України толерантність до представників інших національностей є важливим компонентом ментальності нашого етносу. Однак погіршення економічного стану країни, зниження рівня життя населення та політична напруга в суспільстві здатні швидко вичерпати потенціал гармонійних міжетнічних відносин.
Зокрема, в нашій державі фактично відсутні обмеження на створення національно-культурних об’єднань громадян та контакти із тими закордонними організаціями, що підтримують національні меншини.
Вцілому, ситуацію у царині міжнаціональних відносин можна кваліфікувати благополучною. Попри це, значна частина населення України остерігається міжетнічних конфліктів. Ця настороженість призводить до подвійних наслідків – відсутність масштабних міжнаціональних конфліктів та, водночас, формування відчуженості від всіх «інших».
Сучасні суспільні норми, що функціонують в Україні, не підтримують проявів етнічної нетерпимості. Такі настрої спонукають громадян, яким властиві етнофобії, приховувати свої упередження. Останні часто виявляються завуальованими та прихованими загальноприйнятими твердженнями котрі можна аргументувати посилаючись не на упередження, стереотипи, а на щось інше, наприклад як реакцію чи відповідь на певну дію «чужого».
Відсутність відкритої міжнаціональної конфронтації не виключає латентної (прихованої) напруги, яка може бути виявлена у ході масових опитувань, що мають за мету виявлення думок стосовно поширення дискримінації людей за національною ознакою [2, с.29]. Спроба вияву існування міжетнічної напруги у студентському середовищі зумовила вибір предмету дослідження.
Метою статті є вивчення рівнів прояву психологічної напруги, як фактора ксенофобії у студентському середовищі.
Для досягнення мети дослідження нами висувались наступні завдання:
1. Дослідити рівні психологічної напруги студентів.
2. Визначити вплив напруги на соціально-психологічні прояви ксенофобії.
Аналіз останніх досліджень у вітчизняній науці визначається висхідною динамікою вивчення явища ксенофобії. Теоретичні основи дослідження соціально-психологічних проявів ксенофобії знаходимо у працях таких науковців: А.А.Кельберг, О.В.Нагорна, В.Паніотто, Н.Паніна, О.Горбачова, Г.Крайг, А.А.Леонтьєв, М.С.Міріманова, В.А.Петровский, Е.Еріксон, В.С.Агєєв, Г.М.Андрєєва, Р.Берон, В.Г.Зазикін, К.Лоренц, Г.Лебон, С.Московічі, В.Ф.Петренко, Б.Ф.Поршнєв, З.В.Сікевич, Ш.Тейлор, М.Уолцер та інші.
Ксенофобія – це негативне, емоційно насичене ставлення суб'єкту до певних груп та їх окремих представників – «чужинців», «інших», «не наших». Прояв ксенофобії, ірраціонального страху, який розгальмовує підсвідомі реакції, пошук способу його нейтралізувати зумовлює відсторонення та ціленаправлену агресію до «чужого». Страх випливає із особливості психіки людини й тих навколишніх обставин і ситуацій, у яких вона перебуває в цей момент. Під час погіршення економічного стану країни та зниження рівня життя населення – звинувачення «інших» у власних проблемах стає частим явищем.
Дослідження показують, що насправді ми маємо справу не стільки з реальною конкуренцію за ресурси чи за соціальні, матеріальні блага, скільки за символічні ресурси і статуси [3, с.66]. Однак суперництво існує. Що в свою чергу, викликає сам острах перед «іншими», який є джерелом загальної напруги. Страх – це реакція на реальну чи уявну небезпеку, загрозу порушення функцій організму та діяльності, яка здійснюється. А оскільки головним поясненням причини страху перед представниками інших національностей – є «не такі як ми», то можна припустити, що реальної загрози не існує. Виникнення страху обумовлюється внутрішнією напругою та комплексами, які викликають за собою проективну реакцію обґрунтованості дій.
Із вчення І.М.Сєченова та І.П.Павлова випливає, що фізіологічною основою стану страху є складна рефлекторна реакція організму на внутрішні і зовнішні подразники, які спричиняють уявну або реальну небезпеку [2, с.659]. У випадку із етнічною нетерпимістю – це переважно уявна загроза. Ксенофобні настрої не є специфічною реакцією на збільшення кількості мігрантів і реакцією на їх дії, ксенофобія зростає чи спадає, будучи обумовленою переважно внутрішніми причинами або станом національної консолідації, ступенем інтегрованості суспільства [3, с.66].
Емоція страху виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. У свою чергу, розуміння небезпеки формується у процесі життєвого досвіду та міжособистісних відносин.
Переживання ірраціонального страху впливає на перебіг у нервових клітинах та корі головного мозку основних нервових процесів – збудження й гальмування, їхню динаміку та співвідношення. Нервові клітини переходять у так званий фазовий стан, унаслідок чого їхня реакція на подразники перестає бути адекватною. Перебуваючи у такому стані людина перестає раціонально мислити, акцентуючи увагу на уявному ворогу – «чужому». Страх впливає на всі психічні процеси: сприйняття, увагу, пам'ять, мислення, почуття, волю. У стані страху вони можуть бути паралізованими або деформованими. Людина перестає володіти своєю увагою, забуває прості речі, не може правильно оцінити звичну ситуацію, її дії і рухи виходять з-під свідомого контролю та стають невпевненими, імпульсивними [1, с.659].
Ця постійна настороженість та відчуженість від усіх «інших» призводить до формування психологічної напруги. А саме постійне очікування небезпеки підживлює та посилює напругу.
Індивід відчуває психологічну напругу, викликану неприйняттям «іншості». Причинами виникнення напруження є різні фрустрації та конфлікти у сфері соціальних відносин. Суб’єктивно психічна напруженість виявляється в переживанні загального дискомфорту, нервозності, тривожності чи страху. Психічна напруженість активізує механізми психологічного захисту [4, с.219].
З метою виявлення рівнів психологічної напруги студентів, було проведено дослідження. У опитуванні брало участь 110 студентів (2-5 курси) Рівненського інституту ВМУРоЛ «Україна». Респондентам було запропоновано анкету із закритими запитаннями. Відповідь передбачала вибір варіанту з яким вони найбільше згодні. Розроблена анкета включала в себе перелік питань про емоції студентів до «чужих», про конкуренцію за ресурси, соціальні чи матеріальні блага, про дискримінацію представників інших національностей та на диференціацію «ми» – «вони» і на виявлення проекції внутрішньої напруги і комплексів. Усі запитання в анкеті несли негативне значення.
Проведений емпіричний аналіз дав наступні результати – 32,72% опитаних показали відсутність психічної напруженості, у 59,1% студентів була виявлена латентна напруга та 8,18% респондентів показали яскраво виражену напруженість. Отже, можна стверджувати, що у студентському середовищі існує прихована напруга стосовно «інших», «чужих».
Латентність підтверджує саме існування неприйняття «чужих». Що при певних обставинах може призвести до агресивніших соціально-психологічних проявів ксенофобії.
В основі дискримінації (утиск прав та інтересів) лежить набагато складніший комплекс, а саме бачення в «інших» відхилення від певної норми, еталоном якої є «Я» та «знецінення» іншої людини («чужого»), ігнорування позитивних рис її особистості. Відповідаючи на питання: «Чи вважаєте Ви, що дискримінація стала буденним явищем в Україні?», 55,4% студентів погодилися з даним твердженням і лише 33,8% – не згідні. (див. Рис. 2) Дискримінація негативно впливає на психічний стан і особисті якості як на жертву, так і на агресора. За даними американських психіатрів, серед таких людей високий процент невротичних реакцій [5].
У той же час тільки 21,5% опитаних впевнені в тому, що в негараздах України винні представники інших національностей, а думку про те, що представники інших національностей мають занадто багато влади в Україні поділяють – 58,46%.
Настороженість по відношенню до «чужих» відчувають 49,23% респондентів. І тільки 44,6% студентів впевнені, що «чужі» провокують міжетнічну ворожість. (див. Рис. 3) Виходячи з вище сказаного, можна стверджувати, що ксенофобія, етнічна агресія виникає у відповідь на внутрішні напруги і комплекси викликаючи за собою проективну реакцію обґрунтованості своєї недоброзичливості у аргументах видуманої неприязні до себе і чужої агресії [3, с.55].
Відповідаючи на питання чи українці живуть бідніше ніж представники окремих національностей – згідні 67,7% оптантів (див. Рис. 3), що свідчить про проекцію власних негараздів «чужих». У той же час про існування міжетнічної напруги в суспільстві вказують 64,61%, однак загрозу в «інших» вбачають лише 27,7% респондентів.
Ксенофобія – складний комплексний, багаторівневий феномен, в основі якого лежить багато чинників: соціально-політичних, економічних, психологічних, демографічних, культурно-історичних. У даній статті ми зробили спробу розглянути один із психологічних чинників явища ксенофобії – психологічну напругу.
Висновок. «Чужий», «інший» викликає в особи, як зацікавленість, так і страх. Однак найчастіше у відношенні до «іншості» переважає нерозуміння, незнання особливостей «іншості», обережність, що формують негативні упередження, стереотипи та дискримінаційні тенденції, які є складовими ксенофобії. Проводячи суспільні межі, індивід, відокремлює себе від інших людей. Настороженість призводить до подвійних наслідків – відсутність масштабних міжнаціональних конфліктів та, водночас, формування відчуженості від всіх «інших». Це призводить до формування психологічної напруги. А саме постійне очікування небезпеки підживлює та посилює напругу.
Проведене дослідження носить пілотажний характер. Його наслідки потребують розширення та уточнення і є полем для подальшого психологічного вивчення. Однак, результати свідчать про існування у студентському середовищі прихованої психологічної напруги у відношенні до «чужих», яка при певних обставинах може призвести до агресивніших соціально-психологічних проявів ксенофобії.
«Література»
1. Варій М.Й. Загальна психологія / М.Й. Варій. – К.: «Центр учбової літератури», 2007. – 986 с.
2. Головаха Е. Тенденции развития межэтнических отношений на Украине: результаты социологического мониторинга. / Евгений Головаха, Наталия Панина // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. – 1999. – № 6 (44) ноябрь-декабрь. – С. 27-31.
3. Гудков Л.Д. Почему мы не любим приезжих / Лев Гудков // Мир Росии. – 2007. – № 2. – С. 48-82.
4. Психологічна енциклопедія / [авт.-уклад Степанов О.М. ] – К.: «Академвидав», 2006. – 424 с.
5. Чернявская Ю.В. Психология национальной нетерпимости / Ю.В. Чернявская – [Електронний ресурс] – Режим доступу до джерела http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Chernjav/index.php - Вільний. - 01.09.09.
!
